Юридичний аналіз щодо визначення сукупного прибутку усіх суб’єктів господарювання в ланцюгу постачання

Питання:

У відповідності до п. 9 Постанови Кабінету міністрів України від 11 листопада 2022 року № 1275 передбачено, що державні замовники  у сфері оборони можуть закуповувати товари і послуги для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, вартість яких дорівнює або перевищує 200 тис. гривень без застосування конкурентних процедур закупівель за умови надання гарантійного листа про те, що сукупний прибуток усіх суб’єктів господарювання, що були залучені в ланцюгу постачання між виробником товару і виконавцем державного контракту (договору), становить до 25 відсотків первинної собівартості товару.

1. З вищезазначеного трактування незрозуміло, що мається на увазі під поняттям “сукупний прибуток усіх суб’єктів господарювання, що були залучені в ланцюгу постачання” та “первинна собівартість товару”. 

Чи коректно буде здійснювати розрахунок прибутку та собівартості товарів сформованих на митнійтній території України, якщо товар є імпортованим? 

2. Які саме складові в себе включає первинна собівартість товару та прибуток?

Коротка відповідь:

Дозвіл Постановою 1275 не застосовувати конкурентні процедури для понадпорогових закупівель за умови, “що сукупний прибуток усіх суб’єктів господарювання, що були залучені в ланцюгу постачання між виробником товару і виконавцем державного контракту (договору), становить до 25 відсотків первинної собівартості товару” необхідно розуміти так, що ціна, яку державний замовник сплачує за товар, може перевищувати собівартість такого товару не більше, ніж на 25 відсотків.

Аналіз

Дійно, пункт 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 р. № 1275 “Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану” (“Постанова 1275”) дозволяє не застосовувати конкурентні процедури для понадпорогових закупівель товарів оборонного призначення за умови надання постачальником гарантії того, “що сукупний прибуток усіх суб’єктів господарювання, що були залучені в ланцюгу постачання між виробником товару і виконавцем державного контракту (договору), становить до 25 відсотків первинної собівартості товару” (для постачальників, які не є виробниками товару).

Відповідно до того ж пункту 9 Постанови 1275 “собівартість товарів, робіт і послуг визначається виробником товару, надавачем послуг або виконавцем робіт на підставі стандартів бухгалтерського обліку”.

Пункт 10 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. № 246 передбачає, що для підприємства-виробника товару собівартість його собівартість визначається за Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318.

Пункт 11 вищезгаданого Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” визначає, що “собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат”.

З урахуванням пунктів 11-16 вказаного Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, які деталізують складові первинної собівартості товару, вона включає:

1. Виробничу собівартість, до якої входять:

  1.1. прямі матеріальні витрати:

   1.1.1. вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції;

   1.1.2. вартість купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

  1.2. прямі витрати на оплату праці – заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

  1.3. інші прямі витрати, зокрема:

   1.3.1. відрахування на соціальні заходи;

   1.3.2. плата за оренду земельних і майнових паїв;

   1.3.3. амортизація;

   1.3.4. втрати від браку;

  1.4. змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати.

Наднормативні виробничі витрати.

До загальновиробничих витрат (пп. 1.4., 2 та 3 вище) входять:

1. 1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).
   2. Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.
   3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.
   4. Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
   5. Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).
   6. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.
   7. Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).
   8. Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.
   9. інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

У разі ж імпорту товару його собівартість слід визначати за правилами пункту 9 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, включаючи до собівартості:

• суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків та знижок, наданих постачальником (продавцем);
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням товару, які не відшкодовуються підприємству;
• транспортно-заготівельні витрати інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням товарів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

У свою чергу, відповідно до пункту 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 р.  № 73 прибутком є “сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати”.

Таким чином, системне тлумачення вищезгаданих положень (стандартів) бухгалтерського обліку дозволяє зробити висновок, що для цілей застосування Постанови 1275 під прибутком законодавець, вочевидь, мав на увазі різницю між надходженнями від реалізації товарів та собівартістю цих товарів.

Під сукупним прибутком усіх суб’єктів господарювання, задіяних в ланцюгу постачання законодавець, вочевидь, мав на увазі суму прибутку кожного суб’єкта господарювання, отриману від господарської операції з постачання товару.

Отже, для обрахунку сукупного прибутку  усіх суб’єктів господарювання, що були залучені в ланцюгу постачання між виробником товару і виконавцем державного контракту (договору), необхідно:

• Визначити собівартість товару.
• Визначити прибуток виробника товару шляхом віднімання собівартості товару від доходу виробника від реалізації цього товару (ціни товару).
• Визначити прибуток суб’єкта господарювання – першого посередника, який купує товар у виробника та перепродає його наступному суб’єкту господарювання в ланцюгу постачання (відняти від доходу першого посередника собівартість товару та прибуток виробника).
• Виконати операцію, вказану у п. 3 вище, відповідно до кількості посередників.

Висновок

Таким чином, дозвіл Постановою 1275 не застосовувати конкурентні процедури для понадпорогових закупівель за умови, “що сукупний прибуток усіх суб’єктів господарювання, що були залучені в ланцюгу постачання між виробником товару і виконавцем державного контракту (договору), становить до 25 відсотків первинної собівартості товару” необхідно розуміти так, що ціна, яку державний замовник сплачує за товар, може перевищувати собівартість такого товару не більше, ніж на 25 відсотків.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: ВИЩЕНАВЕДЕНА КОНСУЛЬТАЦІЯ МАЄ ВИНЯТКОВО ІНФОРМАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР ТА НАДАЄТЬСЯ БЕЗ БУДЬ-ЯКИХ ГАРАНТІЙ. ПЕРЕД ВЧИНЕННЯМ БУДЬ-ЯКИХ ЮРИДИЧНО ЗНАЧУЩИХ ДІЙ НЕОБХІДНО ПРОВЕСТИ ВЛАСНИЙ ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ.