Громадські бюджети створили як альтернативу механізмам розподілу бюджетних коштів, коли усе вирішують згори. Такі бюджети стали досить популярними за роки свого існування. Виконавчий орган місцевої ради створює програму витрат, депутати можуть додавати свої ідеї, а рада схвалює план і кошторис. Містяни об’єднуються в команди однодумців, висувають ідеї, як покращити життя своїх громад, формують проєкт, беруть участь у рейтинговому голосуванні і, якщо перемагають, отримують реалізацію проєкту бюджетним коштом і силами місцевої влади.
Формат роботи громадських бюджетів весь час змінюється і вдосконалюється. Наприклад, розмір бюджету в Києві зріс з 50 млн грн у 2017 до 200 млн грн у 2022 (поточний). Також змінюються правила і вимоги. В Києві, наприклад, в цьому році можуть голосувати не лише кияни з пропискою, але й всі, хто працює і сплачує податки в цій тергромаді.
Основна мета громадського бюджету – розширити інструменти реального народовладдя та розвивати у громадян навички кооперації та розуміння реальних потреб своєї громади. Одні активісти сприйняли створення громадських бюджетів як можливість купити для свого району все, чого не давав бюджет, а інші — як спосіб вирішити технічні проблеми, які не помічають чиновники. Треті побачили можливість втілити креативні способи покращення міського середовища.
Також розвиток практики бюджетів передбачає, що певних учасників почали визнавати недоброчесними і застосовувати до них санкції. Минулого року комісія громадського бюджету Києва визнала недоброчесними деяких лідерів команд після аналізу їх роботи. До речі, четверо з них були чинними депутатами Київради, а один — радником заступника міського голови столиці. Вони використовували участь в громадському бюджеті для своєї політичної реклами та передвиборчої кампанії.
З одного боку, депутати є представниками громади і формально можуть формувати свої команди і висувати проєкти на бюджет. Але, з іншого боку, сама концепція роботи місцевого депутата давно вже передбачила звичні механізми його участі в розподілі місцевих коштів. Простими словами: громадський бюджет — це альтернатива депутатам, а самі вони мають можливість і обов’язок вносити заявки від свого округу/району в програми соціально-економічного розвитку міста, які приймає міськрада. Такі програми передбачають ремонти ЖКГ і шкіл, нові майданчики, обладнання садків і бібліотек. Для цього, власне, депутат і працює в комісіях Київради. Також депутати більшості місцевих рад все ще мають окремі фонди для виконання “наказів виборців”. У Києві розмір такого фонду на рік становить 1 млн грн. Ці кошти депутат може витрачати на власний розсуд — і для матеріальної допомоги виборцям, і щоб купувати необхідне для свого округу.
А ще, крім впливу на бюджетні витрати, місцеві депутати долучаються і до просування проєктів через громадський бюджет. Вони використовують налагоджені зв’язки з місцевими адміністраціями, співпрацю з бюджетними установами та роботу з виборцями.
Як говорилося вище, комісія громадського бюджету Києва минулого року дискваліфікувала проєкти кількох чинних депутатів міськради через те, що вони використовували це у своїй політичній агітації. Ці проєкти взагалі зняли з голосування, а депутатам, як покарання, заборонили на рік брати участь в громадському.
Настав наступний цикл Громадського бюджету, а серед лідерів голосування за проєкти знову, чомусь, ті самі люди. Це стосується, зокрема, депутатки восьмого і нинішнього скликання Київради Юлії Ярмоленко, яка просуває десятки проєктів для свого округу через бюджет участі, а не міський бюджет.
У громадському бюджеті-2022 беруть участь 10 проєктів, поданих або благодійною організацією “Взаємодія”, яку вона очолює, або її офіційними помічниками. Про це свідчить і заклик на сторінці організації. Загальна очікувана вартість поданих проєктів — понад 10 млн грн. Більшість їх стосується поточних питань округу, де розташована громадська приймальня Ярмоленко (Нова Дарниця), частина — потреб всього Дарницького району. За кожен з проєктів кияни вже віддали по 2-5 тис. голосів, що свідчить про досить пристойний рейтинг.
Виявляється, обійти заборону участі у бюджеті дуже просто — команда лише змінила ім’я свого лідера. У випадку з “Взаємодією” замість Юлії Ярмоленко ініціаторами проєктів стали Олександр (батько) і Тетяна Ярмоленки та офіційні помічники депутатки Лідія Гладиш і Дмитро Графський. В підсумку на сторінці рейтингу проєктів з вибіркою по Дарницькому району майже половина — це проєкти саме цієї команди, яка начебто позбавлена права подаватися.
Які ж проєкти просуває такий наполегливий депутат? Системи відеоспостереження на вулицях, техніка для соціальних центрів, обладнання закладів культури, знову камери і майданчики, оснащення клубів за місцем проживання, спортивні майданчики освітніх закладів, майданчики в Парку партизанської слави (який нещодавно ремонтували), спеціальна і оргтехніка для медзакладів.
Все це важливі потреби. І всі вони, теоретично, можуть бути задоволені або кошторисами самих закладів (як медичних, які отримують фінансування від НСЗУ), або бюджетними розписами на рік відповідних департаментів (освіти, культури, ЖКГ).
Чому ці проєкти просувають саме через бюджет участі сказати важко. Можливо, подавати заявки на ці потреби класичним способом наразі немає можливості, або ж через голосування мобілізованих груп, наприклад батьків школярів, ці проєкти просувати швидше і вигідніше.
А ще ці проєкти менше аналізують і критикують. Наприклад, одна з актуальних пропозицій “Взаємодії” — встановити на пішохідних переходах Нової Дарниці ростові фігури “школяр”, які імітують дитину і покликані привертати увагу водіїв, щоб ті знижувати швидкість на певних ділянках. Проєкт передбачає закупівлю і встановлення 20 таких фігур по 20 тис. грн кожна.
Киянин і активіст Сергій Пасюта, який також долучався до низки проєктів у сфері дорожнього руху, вважає, що заявлена сума витрат завищена майже вдвічі. Також він наголошує, що такий спосіб убезпечення дорожнього руху взагалі не передбачено чинними нормативами.
“Ці фігури закривають трикутник видимості на переходах, що заборонено ДБН. Встановлення фігур ні до чого не зобов’язує водія — їх нема в правилах руху. А запобіжники перевищення швидкості набагато ефективніші: підняті переходи, острівці безпеки, антикишені на переходах, берлінськи подушки. Але всі вони потребують погоджень з поліцією і коштують дорожче”, — пояснює Пасюта.
Юлія Ярмоленко — не єдина, хто таким чином залучає бюджет участі до нарощування своєї популярності на окрузі серед виборців. Тільки офіційно зареєстрованих команд-учасників, пов’язаних з депутатами, на сайті громадського бюджету шість. До речі, команда Ярмоленко зі своїми 94 проєктами серед них абсолютний рекордсмен. У решти депутатів — максимум по 11.
Частіше за все депутати підтримують проєкти неофіційно, з повідомленням комісії бюджету, а через свої ГО, фонди та помічників. А деякі нехтують навіть прямою забороною це робити на певний час. Окрім Ярмоленко, в ГБ-2022 також опосередковано бере участь дискваліфікований минулого року депутат Олександр Бродський — його помічниця подала кілька проєктів по його ж колишньому округу.
За це не передбачена кримінальна відповідальність, а виборці фактично схвалюють такі дії депутатів — майже всі з визнаних недоброчесними минулого року, обралися в нове скликання Київради. Таким чином, громадський бюджет очікувано починає перетворюватися або на стіл замовлень керівників бюджетних установ району, яким так зручніше купувати обладнання і техніку без довгих етапів бюджетного процесу, або на додатковий інструмент роздавання гречки депутатом на окрузі. У цьому разі інноваційні проєкти будуть дійсно гальмувати, не витримуючи конкуренції з організованим голосуванням під депутатським керівництвом.
Автор статті – Леся Падалка
