Що саме змінить реконструкція Хрещатика?
З останньої великої реконструкції Хрещатика й Майдану пройшло 20 років — тоді наше місто збагатилося сумнівним набором позолочених скульптур та двома підземними ТРЦ на місці запланованих паркінгів. За цей час у країні відбулися дві революції, після яких Майдан та Хрещатик відновлювали, але тоді усе зводилося до відновлення асфальту, плитки й газонів та встановленню нових лавок та урн. Різницю в масштабах тих ремонтів і нового наочно демонструють гроші — лише на проектно-кошторисну документацію нової реконструкції Хрещатика було виділено 18 мільйонів гривень, а весь ремонт вулиці після Революції Гідності коштував біля 10 мільйонів.
Тендери на проектно-кошторисну документацію капітального ремонту Хрещатика (18 мільйонів) та Майдану (8, 4 мільйони) Київавтодор провів навесні 2019 року, обидва виграв інститут Київдормістпроект. Цей інститут є дочірнім підприємством ПАТ Київпроект та відомий розробками розділу Транспорт нового Генплану, проектом реконструкції Шулявського шляхопроводу (з яким не погоджувалась громадськість), променадом на Трухановому острові та проектом реконструкції Поштової площі.
Проекти мали розробити за 10 місяців, але розробка триває вже більше двох років — роботи по Майдану призупинили до завершення робіт по Хрещатику, а роботи по Хрещатику йдуть набагато повільніше, ніж планувалося.
Проект ремонту Хрещатика вже продемонстрували — і він уже викликав питання
На Майдані планують перекласти покриття дороги та тротуарів, додати тактильну плитку для людей з вадами зору, частково перекласти мережі та облаштувати навігацію на перехрестях. Судячи з тендерного завдання, масштабної заміни мереж, як у 2000-х роках, місто не планує, а проекту у відкритому доступі ще немає.
А от проект капітального ремонту Хрещатика громадськості вже продемонстрували — і він уже викликав питання як мінімум у велоспільноти. Двосторонню велодоріжку на тротуарі та дві односторонні велосмуги (замість двох двосторонніх велодоріжок з обох боків вулиці) велосипедисти найкращим рішенням, вочевидь, не вважають. А от те, що проектувальники залишили наземний перехід через Хрещатик біля ЦУМу та передбачили нові наземні переходи на перетинах із Прорізною та Інститутською, навпаки — прогресивні кияни вже багато років відстоюють наземні переходи, як альтернативу незручним, темним та забитим різноманітною торгівлею підземним.
З точки зору інфраструктури доступності до проекту також є питання — у тендерній документації передбачені два підйомники для осіб з інвалідністю, які коштують дорого і вкрай рідко працюють так, як треба. Підйомники на кшталт тих, що вже роками стоять в Києві, по-перше, постійно ламаються, а по-друге, не дозволяють особі на візку дістатися з пункту А в пункт Б без допомоги. Тобто такі підйомники просто не виконують свою ключову функцію забезпечення інклюзивності. А ще більш дорогі ліфти дуже не люблять низькі температури і під час заморозків просто перестають працювати. Крім того, для влаштування шахти такого ліфту потрібний досить великий підземний простір, якого на Хрещатику майже немає, — усе забито підземними мережами. З точки зору маломобільних груп населення найкращим рішенням залишаються прості наземні переходи, тож рішення про встановлення дорогих (у тому числі в обслуговуванні) підйомників, які додають дуже мало користі, виглядає не дуже зрозуміло. Друге питання маломобільних груп, яке обов’язково виникне у процесі, — це якість укладки тактильної плитки, адже скандалів з цього приводу у Києві вже більш ніж достатньо, зокрема на Пушкінській вулиці. Експерти з питань безбар’єрності неодноразово просили міську владу консультуватися з ними під час укладання тієї плитки, адже людина з порушеннями зору має повністю довіряти напрямкам, які плитка вказує, — інакше вона виведе їх прямісінько під колеса. Люди з порушеннями зору кажуть, що точність укладання такої плитки набагато важливіша за її кількість, але чи почалися такі необхідні консультації і чи не виникнуть після ремонту нові «плиточні скандали» -невідомо.
Ну і, звичайно, найцікавіше для багатьох киян питання, ціна. Ціна тендеру на капремонт Хрещатика, який був оголошений 24 травня цього року, — більше 740 мільйонів гривень. Це приблизно 27,5 мільйонів доларів, сума для міського бюджету відчутна. За ці гроші хочуть переоблаштувати дорожнє та тротуарне покриття, комунікаційний колектор, сходи та парапети, колодязі, дощову каналізацію, світлофорну мережу та мережу освітлення, дорожню розмітку та підземні переходи біля Прорізної та Майдану. З нового — будуть встановлені системи відеоспостереження із 29 телекамерами, облаштовані два підйомники для маломобільних осіб, системи зрошування та нарешті будуть висаджені каштани.
Багато це чи мало за 27 мільйонів доларів, можна зрозуміти лише у порівнянні. Тож для порівняння — велика реконструкція Хрещатика 1998 року з заміною усіх теплових й електромереж, але без камер та підйомників, коштувала (за заявами тодішньої мерії та у перерахуванні на тодішній курс долара) майже вдвічі менше.
Автор статті – Ольга Балицька
