На сьогоднішній день, за офіційною статистикою, з початку пандемії на COVID-19 в Україні захворіло майже 2,5 мільйона людей, більше 55 тисяч із них померли від ускладнень. Минулорічний локдаун в Україні виявився неабияким випробуванням для всіх нас. Зараз, у період загострення респіраторних захворювань, збільшилася і кількість хворих на Ковід. Знову активно йдеться мова про осінній локдаун. І як наслідок – про ковідні закупівлі.
Медичні та освітні заклади, підприємства, установи та організації активно закуповують засоби індивідуального захисту та дезінфектори. З медичними закладами, школами та дитсадками все більш-менш зрозуміло. Але нам стало цікаво: а що ж купують вищі навчальні заклади для боротьби з коронавірусом, та чи купують взагалі? Чи захищені наші студенти? Як це відбувається? Вирішили трошки розібратися.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 № 1012 було затверджено Порядок проведення закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів епідемій та пандемій коронавірусної хвороби на території України.
Проте, виникає багато питань з приводу того, як проводити такі закупівлі через Прозорро. Дезінфекційні засоби та антисептики, засоби індивідуального захисту, медичні вироби, лабораторне обладнання, розхідні матеріали, реагенти для лабораторних досліджень, системи киснепостачання має можливість купувати будь-яка установа. Те ж саме стосується й експрес-тестів для виявлення коронавірусу та системи безперебійного електроживлення. Отже, закупівлі за процедурою COVID-19 можуть проводити будь-які замовники, але і тут є свої підводні камені. Не всі види товарів і послуг можна придбати. Ключовий момент у ковідних закупівлях полягає в трьох основних питаннях: хто купує? Що купує? Навіщо купує? Про це піде мова далі.
Продивившись багато закупівель, що здійснюють за ковідною процедурою вищі навчальні заклади, можна загалом зробити висновок, що саме найчастіше інститути та університети купують. Як правило, це стандартні товари для захисту – медичні маски, рукавички, антисептики, засоби для дезінфекції приміщень тощо. В середньому, очікувана вартість таких закупівель складає близько 100-300 тис.грн., в залежності від регіону, розміру приміщення ВНЗ та кількості студентів і викладачів.
Наприклад, Ліцей № 16 ім. Юрія Дрогобича у Львівській області закупив засоби дезінфекції приблизно на 150 тисяч, Управління освіти Ніжинської міської ради здійснило подібну закупівлю майже на 230 тисяч, а Київському Національному університету ім.Т.Г.Шевченка у Києві тільги послуги з прибирання та санітарної обробки приміщення обійшлися в 200 тисяч гривень.
Крім того, вищі навчальні заклади періодично здійснюють невеликі закупівлі деяких медикаментів, бактерицидних випромінювачів, інфрачервоних термометрів та інших супутніх товарів.
Отже, виходячи із нашого моніторингу, можна дійти висновку, що, в цілому, ковідні закупівлі в інститутах, університетах та коледжах проводяться досить регулярно. Тож за безпеку наших студентів можна не турбуватися. Але є й інша сторона медалі.
Чи всі закупівлі, що здійснили вузи за ковідною процедурою, є законними? Ось тут вже виникають питання до керівництва деяких закладів вищої освіти.
Наприклад, наприкінці квітня минулого року, Одеська юридична академія закупила за коронавірусною процедурою різні медичні товари, в тому числі – апарати ШВЛ та медичні меблі на суму 5 мільйонів гривень. І це за рахунок бюджетних коштів. Зрозуміло, виникло дуже багато запитань. Навіщо юридичній академії знадобилися медичні меблі та апарати штучного дихання з’ясовували журналісти. Це дуже цікава та показова історія.
Сергій Ківалов – колишній нардеп, президент державної Юридичної академії й приватного Міжнародного гуманітарного університету (МГУ) і, одночасно, голова Української морської партії. Минулоріч він разом з однопартійцями відвідав університетську клініку, створену на базі приватного МГУ. Там він показово пройшов експрес-тест на COVID-19, після чого почав закликати всіх одеситів проходити безкоштовне тестування в університетській клініці. З цього все і почалося.
Оснащення для цієї клініки придбали за кошти державного бюджету – це відомо завдяки системі “Прозорро”. Звісно, їх могли купити і за кошти благодійників, як намагався запевнити всіх Ківалов. Однак, журналісти встановили, що закуплене використовується саме в приватному вузі.
Медичні меблі та апарати ШВЛ встановили в спеціально обладнаних палатах клініки. Також у великій кількості закупили експрес-тести та засоби індивідуального захисту для медпрацівників, які будуть ці тести проводити. А Ківалов все більш активно закликав містян відвідати клініку при його університеті та безкоштовно пройти тестування на COVID-19.
Яке відношення всі ці закупівлі товарів медичного призначення мають до приватного МГУ, основними спеціальностями якого є економіка і право?
Колега Ківалова, депутатка “Української морської партії” Світлана Осауленко заявила, мовляв, хоча клініка для діагностики й лікування COVID-19 і створена на базі приватного НЗ, це все ж таки спільний проект Національного університету “Одеська юридична академія” з політичною силою, лідером якої є нардеп Сергій Ківалов.
Отже, послуги клініки просто використали в політичній рекламі “Української морської партії” Сергія Ківалова в рамках передвиборчої кампанії.
Звісно, політичні партії мають право себе рекламувати. Це не заборонено законодавством. Але вони зобов’язані звітувати щодо витрат та походження коштів.
Підводимо підсумки.
У сукупності боротьба з коронавірусною хворобою в Юридичній академії обійшлася бюджету майже в п’ять мільйонів гривень. При цьому, під виглядом спільного проекту Одеської юридичної академії й Української морської партії придбані товари й обладнання використовувалися у клініці МГУ, який є приватним.
“Закупівлі, здійснені державним університетом, рахуються за кошти державного бюджету. Не можна передавати майно третій особі чи іншому закладу. Це пряме порушення закону. Особа, яка розпоряджається цим майном, є службовою особою.Таку дію можна кваліфікувати за ст. 191 Кримінального кодексу України, тобто привласнення, заволодіння, розтрата бюджетних коштів. Або ж за ст. 364 КК України – зловживання службовим становищем. Якщо університет щось купує за бюджетні кошти, то робить це з якоюсь ціллю. Коли ж університет купує, але не використовує, то це – неефективне використання коштів. В даному випадку керівництво університету діяло на свою користь. В цьому прослідковується корупційний ризик”, – прокоментував Сергій Миткалик, виконавчий директор ГО «Антикорупційний штаб».
Член правління ГО “Центр протидії корупції” Олена Щербан також вважає, що коли державний університет купує медичні вироби, техніку або будь-що для приватної клініки – це корупція.
Отже, важливо усвідомити, що можливість закуповувати окремі товари, роботи чи послуги за спрощеними правилами Урядом запровадив не у зв’язку з COVID-19, а для протидії хворобі. Тобто усі закупівлі, що здійснюються відповідно до Порядку № 225, повинні відповідати самій меті ухвалення цієї Постанови. Якщо замовник закуповує такі товари для своєї звичайної діяльності, а тим більше для політичної реклами, то про застосування Порядку № 225, в принципі, йтися не може — така закупівля здійснюється виключно за загальними правилами закупівель.
Цей приклад незаконних ковідних закупівель серед вищих навчальних закладів далеко не єдиний, але, можливо, найбільш масштабний та резонансний.
Здійснити закупівлю за ковідною процедурою не так вже й важко. Замовнику достатньо лише розмістити план та оприлюднити звіт про укладені договори, договір про закупівлю та всі додатки до нього, а також звіт про виконання договору, відповідно до ст.10 Закону.
Однак для правомірного застосування Порядку № 225 потрібно, щоб одночасно виконувалися три умови:
- 1. правильний предмет закупівлі;
- 2. правильна мета закупівлі;
- 3. правильний замовник.
В реаліях сьогодення деякі замовники, в тому числі й вищі навчальні заклади, нехтують цими простими правилами, і тим самим порушують Закон. Найчастіше вони просто бажають максимально спростити та прискорити закупівельний процес, або ж взагалі здійснити такі закупівлі задля особистої вигоди. Такі порушення в цілому підривають саму суть прозорості закупівельного процесу і, як наслідок, несуть нові корупційні ризики у нашій країні. Тож не вдавайтесь до таких методів, не повторюйте чужі помилки та взаємно поважайте всіх учасників закупівельного процесу.
