Вислів “Тепер здаємо гроші на штори” вже давно став окремим мемом у спільноті українських батьків школярів. Ще кілька років тому на початку нового навчального року мало які батьківські збори обходилися без такого заклику вчителя або представників батьківського комітету.
“Зараз я ігнорую групу активних батьків, які завжди придумують якісь закупи, посилаючись на прохання школи. Втомилася і не бачу сенсу. Але в початковій школі ми всі вправно здавали і на дрібні меблі, і на господарчі товари. Штори, наприклад, купували аж двічі за перші чотири роки”, – розказує мама київської школярки Ольга.
Куди зникають попередні штори? Про це питали себе батьки з навчальних закладів різних куточків України.
“Діти зіпсували”, “чистка дорожча за нові”, “попередній клас купував за свої гроші і забрав, переходячи в інший кабінет”, “треба оновити, хіба ви не хочете своїм дітям затишку” – типові приводи називали батькам, яких ми запитували.
“Я не хотіла сперечатися за ті штори і запитувати, навіщо нам нові через два роки. Точно знаю, що перші були білі тюлеві і нові стали такі самі, тільки з якимось драпіруванням”, – згадує з усмішкою Ольга.
Але штори, як і інші необхідні для забезпечення навчального процесу товари, мають купувати і купують за бюджетні кошти.
Лише за останні два роки на штори, портьєри, жалюзі, ролети і тюлі для шкіл і дитячих садків витратили майже 40 млн грн.
У 2020 році їх закуповували активніше: тоді на це пішло 24,5 млн грн. Цьогоріч за дев’ять місяців на таку потребу встигли витратити 14,5 млн грн.
Найбільше штор купляли на Київщині – на 7 млн грн.
Друге місце посіла Львівщина – тут їх придбали на 3,7 млн грн.
Третю позицію з витратами 3,2 млн грн на штори розділили між собою Сумщина та Харківщина. А ось Чернівеччина порівняно з ними пасе задніх: тут за два роки за штори заплатили трохи більше 170 000 грн.
Дивитися, що придбала ваша школа, корисно, щоби розуміти, які її потреби і так уже профінансували.
Не зважаючи на те, що комунальні школи й садочки утримують коштом місцевих бюджетів, побори з батьків досі не рідкість. Кілька років тому збором грошей на шкільні потреби займалися і самі вчителі.
Міністерство освіти і науки роз’яснювало, що вони не мають права такого робити. Зокрема, у 2018 та 2020 роках було розіслано листи батькам школярів. У них Міністерство підкреслювало безоплатність здобуття шкільної освіти та те, що будь-які форми тиску на батьків щодо сплати коштів чи придбання будь-чого – незаконні.
Але зараз найчастіше гроші збирають не вчителі та адміністрація закладів освіти, а самі батьки. Точніше, їхні комітети. Притягнути їх до відповідальності через примусові побори практично неможливо, оскільки юридично вони не мають жодного стосунку до фінансових справ школи чи дитсадка.
Найбільш ефективно це працює з першачками і в початковій школі, коли діти ще сидять в одному класі. Батьки прагнуть зробити цю кімнату максимально комфортною. І запитання, скільки ж грошей на школу витратило районне управління освіти, та що саме замовляв на рік директор закладу, на початку навчання ще не виникає.
Схожий алгоритм був і у киянки Наталки, якій вдалося влаштувати дитину в комунальний дитсадок на перенаселених Осокорках.
“Садочок хоча й зовсім новий, його здали в експлуатацію разом з нашим мікрорайоном, але закупівлю декору і облаштування в групи максимально перекладали на батьків. Хоча зараз складно зрозуміти, це дійсно були важливі потреби для групи чи просто батькам хотілося зробити все якнайкраще – на їхній погляд” – згадує мама.
“Перші потреби – ті cамі штори, коврик, щось у групу з дрібних меблів – нам точно говорили вихователі. Але зараз, коли ми в цій групі вже третій рік, а батьківський комітет все придумує нові витрати (останньою була кліматична техніка), я вже впевненіше кажу в групі батьків, що з мене досить і не здаю гроші”, – розповідає Наталка.
Якщо ви самі вирішили допомогти школі чи дитсадку, один із захищених способів це зробити – перерахувати кошти на казначейський рахунок освітнього закладу.
Такі самі рахунки має і місцеве управління чи департамент освіти. Ви можете вказати цільове призначення грошей: наприклад, що перераховуєте їх для ремонту кабінету чи закупівлі обладнання. Далі ці кошти витрачають так само, як і бюджетні. Тобто всі закупівлі за них проводитимуть через Prozorro.
Що ще можна зробити, щоби допомогти школі зручним для себе способом, а також як посприяти виділенню коштів на шкільні потреби, є у спеціальному посібнику для батьків. Тут є інструкції і про те, як правильно оформлювати батьківські внески, і про те, як писати запити до адміністрації школи чи управління освіти. Ці пояснення допоможуть вам дізнатися, на що кошти вже виділяли, і повідомити про потребу профінансувати щось ще.
Автори статті – Ярослав Пилипенко та Леся Падалка
