Ми знаємо, що публічними закупівлями користується велика частина підприємств та установ. Починаючи з 2016 року усі державні установи повинні виконувати свої закупівлі через електронну систему Прозорро.
З цього часу змінювались різні умови використання системи та участі у процедурі держзакупівлі. Здавалося б, нічим вже не здивуєш, адже у тендерній документації часто з’являлись різні неординарні вимоги до учасників та замовників.
Я хочу розповісти про один із нестандартних вимог, який має назву сертифікат ISO. Але що ж це таке і коли воно використовується?
Сертифікат ISO проводиться відповідно до міжнародних стандартів, які встановлені Міжнародною Організацією по Стандартизації. Організація не проводить стандартизацію, а тільки розробляє стандарти. Організацією було розроблено багато стандартів, але в Україні використовуються лише деякі, такі як:
- ISO 9001 – оцінює систему менеджменту в компанії щодо відповідності вимогам стандарту. Для того, щоб отримати цей сертифікат потрібно в компанії створити документацію, яка стосується якості продукції.
- ISO 14000 – це стандарт, який регулює вимоги щодо екологічного менеджменту. Сертифікат допомагає визначити, як впливають продукти чи послуги на навколишнє середовище.
- OHSAS 18001 – стосується безпеки праці та охорони здоров’я. Стандарт розроблений для того, щоб регулювати ефективну роботу в компанії щодо охорони праці та здоров’я усіх працівників.
Це одні з найчастіше використовуваних сертифікатів в Україні. Але я читала, що в Україні діє принцип вільної сертифікації, крім тих, які підлягають сертифікації згідно до Наказу Державного Комітету України від 01.02.2005 року. Але варто зауважити, що ніхто не може зобов’язати вас сертифікувати товар, якщо він не підлягає під дію цього Наказу.
Мені стало цікаво, що думає АМКУ як орган оскарження про сертифікати ISO, і знайшла один цікавий випадок.
До АМКУ звернулась особа, яка подавала свою пропозицію щодо отримання природного газу. “Скаржник каже, що він отримав ліцензію на постачання природного газу, дотримувався усіх вимог ліцензії та законодавства. Сертифіката щодо якості товару не отримував, але і законодавство не зобов’язало його отримувати.
Про сертифікат ISO 9001 я розповідала вище. Отже, у пропозиції це не стосувалось предмета закупівлі, тому і вимога щодо отримання сертифікату була неправомірною. Орган оскарження не задовольнив таку скаргу, і аукціон не відбувся. Але цікавим моментом є те, що рішення органу не було аргументоване”. Скаржник зазначив, що ніякий офіційний документ не регламентує обов’язковість отримання сертифікатів ISO. Тому АКМУ відмовила без аргументовано, так як немає офіційних підтверджень щодо сертифікації уповноваженою особою.
З позицій людей, які потрапили в такі ситуації варто відзначити те, що для учасників, які замовляють на великі суми та обсяги, набагато легше сертифікувати ISO, ніж подавати скарги, де є малий шанс на перемогу.
